Український часопис ветеринарних наук

Тазова кістка та проксимальний епіфіз стегнової є основними опорними складовими тазостегнового суглоба, а також являється ведучою ланкою вільної тазової кінцівки, яка надає їй значної рухливості, визначає її позицію за статики та локомоції. В процесі еволюції ці складові набувають значення своєрідного центрального амортизатора проти ударів, які отримує кінцівка у процесі руху. На основі порівняльно-анатомічного аналізу викладено особливості скелетних елементівтазової кісткита проксимального епіфіза стегнової деяких лелекоподібних як основних елементівтазової кінцівки в цілому. Встановлено, що морфометричні особливості скелетних елементів досліджених птахів, зумовлені специфічним біпедалізмом, що полягає у розташуванні осі тіла відносно тазових кінцівок та забезпечує утримання тіла між двома кінцівками. Визначено, що досліджені структурні елементи відрізняються за формою та розмірами. Встановлено, що серед досліджених лелекоподібних найкоротша стегнова кістка щодо загальної довжини кінцівки у чаплі білої становить 12,2 ± 0,2. Найдовшу ж стегнову кістку щодо загальної довжини кінцівки виявлено у косаря (35,3 ± 0,5). Це свідчить про те, що коротка стегнова кістка характерна птахам, які максимально адаптовані до водоплавної локомоції і скоріше за все, це викликано необхідністю щільно притискати тазову кінцівку до тулуба в ділянці стегна під час плавання. Більш довга стегнова кістка забезпечує більш віддалені точки фіксації глибокого сідничо-стегнового, краніального клубово-вертлужного та хвостово-стегнового м’язів, збільшуючи водночас їхню згинальну та розгинальну функцію щодо стегна. Серед досліджених Ciconiiformes показник найменшої довжини тазу до його ширини коливається від 31,2 до 68,0 %. Це свідчить про те, що чим ширший таз, тим більші яйця може відкладати самка даного виду. 

тазова кістка, стегнова кістка, ряд лелекоподібні, чапля сіра, чапля руда, чапля біла, кваква звичайна, лелека білий, коравайка, ібіс, косар