Український часопис ветеринарних наук

Останнім часом збільшується кількість незаразних патологій собак, серед яких доволі великий відсоток припадає на хвороби в ділянці ротової порожнини. Значну кількість серед них займають стоматологічні проблеми. Однією з них є періодонтит. Частіше nepioдoнmumи вuникають унаслідок переломів зубів та розвитку карієсу, які ускладнюються некротичним пульпітом. Основні форми періодонтитів у собак: фіброзний, гранулематозний, гранулюючий та гнійний. У роботі описано клінічні прояви патологій періодонта та проведено інтерпретацію рентгенологічних знімків, які зробили для остаточної діагностики патологій ротової порожнини. Встановлено, що фіброзний періодонтит має безсимптомний перебіг і характеризується незначним рівномірним розширенням періодонтальної щілини в ділянці апекса. За гранулюючого періодонтиту спостерігали гіперемію та набряк слизової оболонки ясен у місці проєкції кореня зуба та нерівномірне руйнування щелепної кістки з деформацією періодонтальної щілини. Гранулематозний періодонтит має безсимптомний перебіг і характеризується розвитком округлого дефекту щелепної кістки, який пов’язаний із періодонтитом і виявляється рентгенологічно. Досить часто спостерігали утворення нориці в підочній ділянці (четвертий верхній премоляр). Під час гнійного періодонтиту в собак відзначали болючість зубів, гіперемію і набряк ясен, нориці, руйнування та розплавлення періодонтальної зв’язки. Зважаючи на це, одонтогенні абсцеси можуть розглядатися не тільки, як самостійна нозологічна одиниця, а й як різновид гнійного періодонтиту, відповідно гранульоми періодонтальної тканини – як форма хронічного періодонтиту, що, на нашу думку, є більш обґрунтованим, з огляду на їхню подібну етіологію, патогенез, симптоми та локалізацію.

нориці, карієс, переломи зубів, деформація, періодонтальна щілина