Медико-біологічні науки, у тому числі й морфологія, нині потребують впровадження найсучасніших інформаційних технологій та математичних методів для обробки отриманих і накопичених результатів дослідження. Для вивчення ростової динаміки маси тіла свійської птиці застосовували класичні ростові моделі – Гомпертца, зокрема для росту та розвитку птиці – Берталанфі, Річардса та гіперболастичні, для кількісного описання ростових процесів біологічних об’єктів. променева) та тазової (стегнова, великогомілкова та заплесно-плеснова) кінцівок птиці м’ясного напряму продуктивності (курчат-бройлерів та курей-несучок батьківського стада бройлерів кросу Cobb-500) різних вікових груп постнатального періоду онтогенезу. Для вирішення поставленої мети щодо отримання ростових кривих і виявлення особливих точок (екстремумів, перегинів тощо), для побудови картини сукупного розвитку тіла загалом та деяких кісток кінцівок, проведено відповідний регресійний аналіз експериментальних даних на базі відомих ростових моделей. Водночас визначалися найбільш придатні з біологічної точки зору ростові моделі для описання динаміки росту тіла загалом та деяких досліджуваних кісток. Встановлено відсутність уніфікованої ростової моделі лінійних параметрів різних трубчастих кісток курей м’ясного напряму продуктивності в постнатальному періоді онтогенезу. З цього слідує необхідність чіткого підбору ростових моделей із врахуванням віку, виду, породи, умов утримання та годівлі свійської птиці. Ростовою моделлю, що найкраще описує динаміку маси тіла курчат-бройлерів, є гіперболастична ростова модель типу Н3, а курей-несучок батьківського бройлерного стада – ростова модель Броді.
ростові моделі, трубчасті кістки, маса тіла, кури м'ясного напряму продуктивності