Клатрохелат Феруму (IV) на основі макробіциклічного ліганду гекса- гідразидного типу – унікальна сполука, до складу якої входить Ферум у рідкісній високій валентності IV. Вона характеризується високою стабільністю за високих температур та за різних значень рН тощо. Доклінічні та клінічні дослідження цього комплексу, які розпочаті вперше в Україні, мають важливе теоретичне та практичне значення для різних наук, зокрема для галузі ветеринарної медицини, оскільки цей комплекс може бути рекомендований як діюча речовина у ферумумісних лікарських засобах із протианемічню дією. Нами було досліджено гостру та хронічну токсичність Феруму (IV) для білих мишей, білих щурів та перепелів. Клатрохелат Феруму (IV) відповідає ІІІ класу небезпечності згідно з класифікацією хімічних речовин за ступенем небезпечності (ГОСТ 12.1.007-76), та IV класу і ступеню токсичності «малотоксичні речовини» відповідно до класифікації речовин за токсичністю. Встановлено, що середня смертельна доза клатрохелату Феруму (IV) для білих мишей за внутрішнього введення становить 1258,3 ± 144,87 мг/кг маси тіла. За проведення доклінічних досліджень нових лікарських засобів важливе місце займають патоморфологічні дослідження, які є необхідним етапом у вивченні біологічної реакції організму тварин на дію лікарських засобів. Вони дають змогу скласти точне уявлення про характер і важкість перебігу патологічного процесу за дії досліджуваних речовин, що суттєво доповнює характеристику загальної інтоксикації за експериментального токсикозу. Установлено, що за умов експериментальної інтоксикації клатрохелатом Феруму (IV) в організмі білих мишей розвиваються патологічні зміни, які корелюють із дозою досліджуваної сполуки: чим вищою є доза, тим більш тяжкі виникають ураження. За хронічної інтоксикації у печінці та нирках білих мишей, які одержували клатрофелат Феруму (IV) у дозі 1/10 DL50, мікроскопічні зміни були подібними до мікроскопічних змін у печінці та нирках мишей, які одержували досліджуваний препарат у дозі 1/5 DL50. Проте ступінь виразності цих змін була меншою, що відображало нижчий ступінь пошкодження органу. У міокарді мишей, які одержували клатрохелат Феруму (IV) у дозі 1/5 DL50, на 10 добу, як і за гострого отруєння, реєструвався лише набряк. Виявлені зміни вказували на порушення метаболічних процесів організмі білих мишей, що підтверджується результатами досліджень, отриманими нами раніше. Перспективою подальших досліджень є вивчення мікроскопічних змін в органах лабораторних тварин інших видів за експериментального токсикозу клатрохелатом Феруму (IV).
залізо, патоморфологічні дослідження, печінка, нирки, серце, токсичність